Протягом
тривалого часу залишалося невідомим
місце витоку Нілу. Єгипетські, а потім
і грецькі вчені пропонували різні, іноді
фантастичні версії. Наприклад, Птолемей,
який жив у II столітті н. е., в своєму творі
«Географія» писав, що Ніл утворюється
в місці злиття двох річок. Ці річки, на
його думку, випливали з озер, що знаходяться
високо в місячних горах. Довгий час
існування цих гір ні у кого не викликало
сумніву, і до середини XIX століття їх
наносили на карти Африканського
континенту.Лише через декілька століть,
витоки Блакитного Нілу відкрив англійський
мандрівник Джеймс Брюс.
У
1613 році португальський місіонер Педро
Паіш подорожував по Ефіопії та вийшов
до берега озера Тана. Вивчивши берег,
він виявив, що з озера витікає річка (її
згодом назвали Абба), яку він також
досліджував. Завдяки цьому вчені зробили
сенсаційний висновок, що розливи Нілу
відбуваються через підйоми води в Абба
Дж.
Брюс шотландський письменник та
мандрівник. Більшість своїх подорожей
здійснив країнами Європи та Африки. У
1768 році він вирішив спробувати знайти
витоки Блакитного Нілу, який на його
думку брав початок в Ефіопії. Більше
двох років, ризикуючи життям, він витратив
на його пошуки, що нарешті отримали
успіх.
14
листопада 1770 року, у
другій половині дня, коли експедиція
піднялася на висоту 9,5 тисяч футів, вони
побачили вдалині церкву, та болото з
невеликим пагорбом, що і було витоком
Блакитного Нілу.
