у 1909 році
Амундсен отримав фінансову підтримку від норвезького уряду та приватних
спонсорів, за гроші яких переобладнав «Фрам», придбав їздових собак, 14
комплектів ескімоського хутряного одягу і 7 червня 1910 року відплив з Крістіанії (нині - Осло). 15 січня 1911 року
«Фрам» досягнув узбережжя Китової бухти в Антарктиді, де Амундсен
влаштував базу для подальшої експедиції, з якої кількома етапами заклав
три проміжні склади із запасами провіанту та пального.
Перша спроба вирушити до Південного полюсу була здійснена 8 вересня
1911 року, проте завершилась невдало - через надзвичайний холод, який
досягав -60°С, Амундсену довелось повернутись на базу і очікувати
покращення погоди.
Наступну спробу було здійснено 20 жовтня
1911 року, коли температура зросла до -30°С, - в похід на 4 нартах
відправилось п'ять чоловік, які 9 листопада досягли 83° південної широти
й заклали ще один склад для зворотнього шляху. Досягнувши Полярного
плато, в центрі якого знаходиться Південний полюс, довелось забити
частину собак і у фінальний етап 550-кілометрової подорожі експедиція
відправилась 18 листопада.
Долаючи в день по 15-30 кілометрів, 6 грудня
полярники піднялись на висоту 3260 метрів над рівнем моря, де почались
проблеми через кисневе голодання та штормові вітри. Однак, завдяки
відносно теплій погоді, яка трималась на рівні -20°С, Руальд Амундсен,
Хельмер Хансен, Сверре Хассель, Оскар Вістінг та Олаф Бьоланд першими в
світі досягли Південного полюсу Землі 14 грудня 1911 року .
Назвавши навколишню рівнину
на честь новезького короля Хокона VII та викуривши сигару на честь
успіху, Амундсен провів вимірювання свого місцеположення, щоб уникнути
звинувачень у фальсифікації. Встановивши, що похибка вимірювання
становить порядка 20 кілометрів, полярники здійснили перехід до
теоретиної точки Південного полюса, якого досягли 17 грудня 1911 року і провели ще одні заміри, які на цей раз показали похибку у 2,5 кілометри.
Щоб застрахувати своє досягнення, Амундсен з трьох
напрямків оточив полюс прапорами, а в центрі розмістив палатку, в якій
залишив вимпел «Фрама» і лист британцю Роберту Скотту, експедиція
котрого саме в цей час здійснювала свою шосту спробу підкорити Південний
полюс.

Руальд Амундсен, Хельмер Хансен, Сверре Хассель, Оскар Вістінг на Південному полюсі, 16 грудня 1912 року © Олаф Бьоланд
Назвавши навколишню рівнину на честь новезького короля
Хокона VII та викуривши сигару на честь успіху, Амундсен провів
вимірювання свого місцеположення, щоб уникнути звинувачень у
фальсифікації. Встановивши, що похибка вимірювання становить порядка 20
кілометрів, полярники здійснили перехід до теоретиної точки Південного
полюса, якого досягли 17 грудня 1911 року і провели ще одні заміри, які на цей раз показали похибку у 2,5 кілометри.
Щоб застрахувати своє досягнення, Амундсен з трьох
напрямків оточив полюс прапорами, а в центрі розмістив палатку, в якій
залишив вимпел «Фрама» і лист британцю Роберту Скотту, експедиція
котрого саме в цей час здійснювала свою шосту спробу підкорити Південний
полюс.


Маршрути
експедицій Руальда Амундсена (суцільна лінія) і Роберта Скотта
(пунктирна, хрестиком відмічена загибель його експедиції на зворотньому
шляху) © aerenlund.dk
Повернення на базу зайняло більше місяця, якої п'ятеро норвежців на 11-х собаках доягли 26 січня 1912 року. Не знаючи про свою першість і долю Скотта, експедиція якого досягла полюсу 17 січня і 29 березня загинула на зворотньому шляху, 30 січня Амудсен відплив з Антарктиди і 7 березня
«Фрам» пришвартувався у порту Гобарт на Тасманії, де Амудсен інкогніто
зійшов на берег і відправив брату, Нансену і норвезькому королю три
заздалегідь складені телеграми про свій успіх.
В липні 1912 року
Руальд Амундсен повернувся до Норвегії, де на його честь відбувся обід в
королівському палаці, після якого він розпочав турне країнами Європи та
Америки і написання книги.
За матеріалами сайту: https://www.jnsm.com.ua