1. Усі
написи назв географічних об’єктів
виконувати друкованими, по можливості
дрібними, але виразними літерами чорною ручкою;
2. Робити
написи назви об’єкта тільки мовою
оригінала (карта, з якою працює учень),
тобто не треба перекладати назви
географічного об’єкта з карти, а
записувати його тільки мовою, якою він
подається в атласі.
3. Географічні
назви не скорочувати, не переносити;
4. Назви
форм рельєфу (гірських систем) та річок
підписувати уздовж їх розташування,
але не «догори ногами»; більшість же
інших об’єктів ( міста, країни, миси,
тощо) підписувати паралельно паралелям;
5. Коли
назву об’єкта не можна розмістити на
карті, то слід зробити зноску або
примітки. Тоді на карті замість назв
лише цифри, а в умовних позначеннях
цілий перелік географічних назв.
Звичайно,
це певне послаблення до вимог роботи з
контурною картою і негативно впливає
на рівень засвоєння географічної
номенклатури. Надписування назви тільки
на карті веде до запам’ятовування
об’єкта і виховує точність і естетичний
смак.6. Окремі
умовні позначення є традиційними
(наприклад, корисні копалини), їх не
можна змінювати і треба зображати точно;
7. Якщо
на карту наноситься якийсь об’єкт, то
загальне пояснення символу або кольору
цього об’єкта обов’язково виноситься
в умовні позначення;
8. Зображення
символів, їх розмір і колір мають бути
однакові і на карті, і в умовних
позначеннях;
9.
Коли учні підписують на карті, наприклад
річки, треба наводити синім олівцем
саму річку ( а не всю річкову систему).
Таким чином учні встановлюють, де річка
починається, куди впадає, відокремлюють
головну річку від її приток.
Пам'ятайте:
працювати в контурних картах фломастерами
і маркерами заборонено
